Говорячи про залучення на ринок праці людей старшого віку, про збільшення пенсійного віку, в першу чергу потрібно звернути увагу на створення особливих умов праці для цієї категорії українців.
«Чи готове наше суспільство бути толерантними до людей похилого віку? Чи готові наші роботодавці брати на роботу людей, яким за 50, я не кажу вже - за 60? Чи готові наші люди віком 30-35 років конкурувати з тим, кому сьогодні 50-60? Я цього не бачу. Нам потрібно змінювати ставлення до людей старшого віку, якщо ми вже говоримо про залучення їх на ринок праці», - сказала Лібанова.
Сьогодні з проблемою старіння населення стикаються абсолютно всі країни Європи, США, Японія. Тому основним стає питання інклюзивності, толерантності суспільства загалом і роботодавців зокрема до осіб старшого віку.
«Щоб отримати результат, потрібно створювати для цих людей специфічні робочі місця, враховуючи їхній фізичний стан. Потрібні програми перенавчання для них. Скоріш за все, потрібен гнучкий робочий графік. Чому ми говоримо про нього лише в контексті жінок з малими дітьми?» - зауважила експерт.
На її переконання, особливу увагу потрібно приділити роз’яснювальній роботі. Варто відмовитися від тез про те, що люди старшого віку – це баласт для економіки країни.
«Солідарність поколінь, яка є символом сьогоднішньої цивілізації, базується на тому постулаті, що молодь має віддавати поколінські борги старшому поколінню. Завдяки нашим батькам, які тяжко працювали, ми отримали можливість навчатися. І ми маємо роз'яснити суспільству, що люди старшого віку - це не баласт, пенсіонери - це не баласт», - додала Лібанова.
Підготувала Рина ТЕНІНА