росії не проковтнути "українського дикобраза"

Тільки така стратегія, вважає Ігнатіус, працює. Україна виявилася зовсім неїстівною для російської армії. За словами колумніста, путінський напад на Київ був суцільною катастрофою. Потім дикобраз змусив російське військо відступити у Харківській та Херсонській областях. Тепер ЗСУ кілометр за кілометром просувається на півдні та сході країни. Це просування крізь мінні поля є жахливо важким і кривавим, що веде до втрати величезної кількості життів та техніки. Однак, вважають багато неупереджених американських експертів, у ВСУ все ж таки є шанс за три місяці, до того, як почнеться осіння бездоріжжя, вийти до Азовського моря і перекрити російський коридор до Криму. І це буде головним призом України у воєнній кампанії 2023 року.

Судячи з найрізноманітніших сигналів, є всі підстави вважати, що такої думки дотримуються і в адміністрації Байдена. Як уже повідомлялося, президент США щойно дав «зелене світло» підготовці українських пілотів до оволодіння американськими винищувачами F-16. В Україну йдуть американські танки Abrams Деякі вельми обізнані джерела стверджують, що до кінця серпня Байден, як завжди, почухавшись, ухвалить рішення і про постачання в Україну далекобійних ракет ATACMS.

У Вашингтоні, зрозуміло, розгадали стратегію володимира путіна - максимально затягнути бойові дії в очікуванні на президентські вибори в США, на яких, як він сподівається, перемогу здобуде Дональд Трамп.

Очікується, що в цьому випадку той негайно припинить будь-яку військову допомогу Україні. Але й це ще не буде найдраматичнішим наслідком його перемоги. Як пише у статті, опублікованій у виданні Конгресу США газеті The Hill, колишній радник Трампа з національної безпеки Джон Болтон, якби Трамп переміг на виборах 2020 року, він ініціював би вихід США з НАТО.

А тепер така загроза світить альянсу, якщо Трамп переможе 2024-го. І це буде катастрофою і для України, яка втратить сенс ставити питання про приєднання до НАТО, і для всього західного світу. І у Києві, і у столицях Європи це добре розуміють.

Але навіть за такого несприятливого сценарію боротьба України не припиниться. Перед путіним стоїть потрійний виклик на букву P: Propaganda battle (пропагандистська битва), яку він програє, Partisan warfare (партизанська боротьба на захоплених територіях), Political fragmentation (політичне дроблення). І немає жодних ознак, що ці потужні виклики зникнуть за помахом якоїсь чарівної палички.

Про певні успіхи України на пропагандистському фронті свідчать результати зустрічі представників глобального Півдня у саудівській Джідді. Усі її учасники, зокрема Китай, Бразилія, Індія, ПАР, Туреччина та Іран, підтвердили підтримку територіальної цілісності України, і це стало, на думку українських політиків, «історичною перемогою» їхньої країни.

Партизани у Запорізькій області та у Криму підривають машини з колабораціоністами, проводять атаки снайперів, ушкоджують залізничні колії. Як каже один із представників адміністрації Байдена, «мета Києва – показати, наскільки дорогою може бути для росії анексація українських територій».

Про «політичну фрагментацію» в самій росії, вважають дослідники в США, свідчать масові чистки в лавах найвищих військових. Де, питають у Вашингтоні, «герой війни» генерал Сергій Суровікін, із яким було пов'язано стільки надій на прорив?

Стає ясно, що росія «задихається» в Україні. Занадто багато виникає внутрішніх та зовнішніх проблем. Проковтнути українського дикобразу їй буде неможливо. Скільки б не тривала війна, цей звір переможе.
Підготувала Рина ТЕНІНА