Сорок років "Бу-Ба-Бу": як бурлеск, балаган і буфонада змінили українську літературу на зламі століть
17 квітня виповнилося рівно 40 років з дня заснування одного з найвідоміших письменницьких угруповань сучасної доби - "Бу-Ба-Бу". До його складу належать Юрій Андрухович, Віктор Неборак та Олександр Ірванець. Вони не тільки фактично стали символами українського літературного постмодерну, а й дали поштовх оновленню української літератури на межі епох.
"Суспільне Культура" зібрало 10 фактів про культове літературне угруповання до їхньої річниці.
Чому 17 квітня
В одному з інтервʼю письменник Віктор Неборак поділився, чому саме 17 квітня вважають датою створення "Бу-Ба-Бу".
Саме того дня він зустрівся з Олександром Ірванцем у Львові - зустріч організував Юрій Андрухович, хоча й не зміг сам приїхати.
З Ірванцем Андрухович познайомився на одному з ірпінських семінарів, які спочатку проводила Спілка письменників, а потім цю традицію перейняло видавництво "Смолоскип". Сам Неборак туди не поїхав, але, за його словами, там активно поширювали його поему "Карколомні перевтілення". Вона справила гарне враження на обох його колег, тому Андрухович і запропонував їм зустрітися.
Ідея полягала у створенні літературного угруповання як золотої середини між так званими метафористами (серед яких були Ігор Римарук, Василь Герасим’юк, Іван Малкович, Наталка Білоцерківець та інші) та сповідальниками (Павло Гірник, Станіслав Чернілевський, Валерій Герасимчук).
За словами Неборака, метафоризм був способом зашифрувати деякі речі від цензури, яка вже втрачала пильність, а сповідальництво полягало у відвертому письмі про все.
Пропозиція Андруховича ж полягала у створенні чогось середнього, що передбачало не патріотично-політичну заангажованість, а скоріше карнавальну, яка, на його думку, мала глибоке коріння в українській літературі (починаючи з «Енеїди» Котляревського).
Назва як маніфест
Назва "Бу-Ба-Бу" є абревіатурою з перших складів трьох слів: "бурлеск", "балаган", "буфонада". Вона відображає ідею створення нового стилю, який поєднує іронію, театральність та гротеск, протиставляючись соцреалістичній літературі, що домінувала усі попередні роки.
Така назва утворилася випадково: Юрій Андрухович написав до Віктора Неборака, що просто необхідно створити якийсь новий "бурлескно-балаганно-буфонадний" стиль. А той скоротив ідею до короткого "Бу-Ба-Бу".
Творам угруповання дійсно притаманні гротескова стихія та гра слів. Письменники поєднували постмодернізм із карнавальністю, а також висміювали пафос попередньої радянської літератури, додаючи до власних текстів елементи попкультури, пародії, ба навіть еротики.
Віктор Неборак зазначав, що їхні колеги-шістдесятники застосовували забагато патетики, тому "Бу-Ба-Бу" просто хотіли "освіжити їхнє звучання".
Уже після першого виступу наприкінці 1987 року в Києві вони "прокинулися знаменитими".
Титули для засновників
За словами Ірванця, учасники "Бу-Ба-Бу" вирішили на 30-ліття надати одне одному титули, які б якнайкраще їм пасували:
- Патріарх (Юрій Андрухович);
- Підскарбій (Олександр Ірванець);
- Прокуратор (Віктор Неборак).
Прізвиська походять від того, що Юрій Андрухович є найстаршим серед трьох, Олександр Ірванець став Підскарбієм через захоплення нумізматикою, а Віктор Неборак став Прокуратором через свою любов до літературознавства.
Перформанси як літературне шоу
Виступи "Бу-Ба-Бу" були справжніми театралізованими шоу. Письменники вважали, що варто спілкуватися з глядачами та влаштовувати яскраві поетичні акції.
Однією з найгучніших подій стала поезоопера "Крайслер Імперіал", режисером якої був Сергій Проскурня. Вони показали її на фестивалі "Вивих" у Львові 1992 року - за словами письменників, тоді вдалося показати "чотири аншлагові вистави".
Віктор Неборак зазначав пізніше, що назва має глибокий символізм. Він побачив цю машину в центрі Києва, познайомився з її власником, який також був поетом, і написав однойменну книгу, а Юрій Андрухович присвятив крайслеру есеї.
На думку Неборака, згадана машина символізувала вплив Америки на Україну після її виходу з-під радянського контролю, в період пошуку власного шляху. Він роз'яснив, що приїзд цього автомобіля є головною ідеєю поезоопери, уособлюючи повернення американської культури.
Описуючи фінал, Неборак звернув увагу на сліпучі фари, що їх виносили музиканти "Кому Вниз", за якими не було машини, а лише порожній простір. Він вважав це відображенням суспільства початку 90-х: велика кількість розмов та очікувань, але недостатність реальних дій для зближення із Заходом.
Неборак підсумував, що вони зобразили цю ситуацію ще на початку 90-х, відчуваючи себе пророками, чиїм словам не вірили.
Власна літературна премія
Наприкінці 80-х років письменники почали вручати премію "За найкращий вірш року" імені пана Базя - персонажа, який жив у віршах усіх трьох поетів. Ідеєю було створити "академію з 12 апостолів".
Премію вручали у перший день нового року, коли усім трьом вдавалося зустрітися, а нагородою була пляшка найдорожчого алкоголю, яку в цей день вони втрьох можуть купити.
В одному з інтерв’ю Неборак навіть згадав найбільш «коштовну» премію: «Нею нагороджували поета Мідянку з Закарпаття. Це була пляшка, що її купили в київському гастрономові навпроти Головпошти майже за сорок доларів (коли середня заробітна плата в країні становила усього вісім доларів…)».
Серед лауреатів премії - Іван Малкович, Назар Гончар, Михайло Барбара, Олена Буєвич, Петро Мідянка, Юрко Позаяк та Сергій Жадан.
Спільна книга
У 1995 році вийшла перша спільна книга бубабістів - "Бу-Ба-Бу. Т.в.о.[…]ри" у видавництві "Каменяр", а рік по тому "Крайслер Імперіал" надрукували у літературно-мистецькому журналі "Четвер".
Сто п’ятдесят годин архівних відео
Один з учасників групи, Віктор Неборак, зібрав понад 150 годин відеозаписів літературних подій 1990-х років. Це відео з літературних виступів, фестивалів, перформансів, концертів, які фіксують ключові фігури тогочасного українського літературного процесу - від останніх років СРСР до постання незалежності.
Основа архіву - відеозаписи літературних вечорів "Третє тисячоліття". Це були годинні бесіди та читання за участю письменників, перекладачів і літературознавців, серед яких були такі знакові постаті сучасної української культури, як Іван Малкович, Ігор Калинець, Наталка Білоцерківець, Ігор Римарук, Юрій Андрухович, Андрій Содомора, Соломія Павличко, Джордж Грабович, Валерій Шевчук і Юрій Тарнавський. Також серед відеозаписів є виступи угруповання "Бу-Ба-Бу".
Ці матеріали оцифровані та доступні на сайті Центру міської історії у Львові. Ініціаторкою оцифрування відеоматеріалів стала донька Віктора Неборака, культурна менеджерка й журналістка Богдана Неборак. Вона зазначила, що для їхньої родини надзвичайно важливою є тема фіксації та архівування української культури.
Богдана Неборак зауважила, що сьогодні помилково вважається, ніби останні десятиліття добре зафіксовані, оскільки чимало записів навіть з 80-х, 90-х, нульових років вже втрачено. А також висловила бажання, щоб матеріали з архіву їхньої родини збереглися та продовжували свою роботу.
Співпраця Андруховича з музикантами
Один із найцікавіших фактів про Юрія Андруховича - це те, що він був учасником рок-гурту "Мертвий півень", не як музикант, а як... автор слів, зокрема для альбому "Пісні Мертвого Півня" (2006). А пізніше - ще й голосом у кількох музичних проєктах. Його поезія стала основою для пісень гурту, і багато слухачів вперше "прочитали" Андруховича не в книжці, а у піснях.
Музичні проєкти у нього були в Патріарха й за кордоном - зокрема, його спільний проєкт із польським авангардним гуртом Karbido, де він читає свої тексти під складні інструментальні імпровізації. Це був справжній аудіоперформанс, який гастролював по всьому світу.
Крім того, Андрухович був частиною так званого станіславського феномену - так називали митців, які мешкали в Івано-Франківську (колишня назва міста - Станіславів), а також були пов'язані із західним постмодернізмом.
"Бу-Ба-Бу" як частина "Псів Святого Юра"
Окрім того, усі учасники "Бу-Ба-Бу" належали до ще одного обʼєднання із семи українських письменників - "Пси Святого Юра". Група навіть проголосила літературний маніфест в афінському готелі "Святий Юрій Ликаветський" у листопаді 1994 року.
Письменники вирішили обʼєднатися не так з естетичною метою, а скоріше через потребу в спільному обговоренні рукописів, формуванні альманахів, взаємному редагуванні та коригуванні нових творів.
До обʼєднання також належали Юрій Покальчук, Ігор Римарук, Василь Герасимʼюк, Вʼячеслав Медвідь і Тарас Федюк (Олександр Ірванець залишив спілку у 1995 році).
Єдиним спільним виданням групи був альманах "Пси святого Юра" (Львів, 1997), де було зафіксовано перший склад об'єднання.
Не тільки поет і прозаїк, а й драматург
Окрім успішної письменницької карʼєри, Олександр Ірванець відомий українцям як драматург і сценарист.
У 2002 році вийшла його книжка "П’ять п’єс", драматичні твори з якої перекладено німецькою, французькою, англійською, польською та хорватською мовами.
Пʼєси за його текстами йшли в театрах Штутґарта і Ляйпціґа, Люксембурґа й Алмати. В Україні їх мають у своєму репертуарі харківський театр-студія "Арабески" та Київський театр драми та комедії.
Ірванець також став співавтором сценарію фільму Олеся Саніна "Поводир" (2013).
Як "Бу-Ба-Бу" вплинули на майбутнє письменницьке покоління
"Бу-Ба-Бу" фактично стали символом оновлення української літератури, впровадивши елементи постмодернізму, іронії та карнавальності. Вони зробили її живішою та вільнішою, а їхні тексти зруйнували шаблони "героїчного" та "ідеологічного" письма, показавши приклад новим авторам: можна бути вільним у мові, темах і формі.
Учасники угруповання також показали, як, не копіюючи західні течії й тенденції, адаптувати постмодерністські методи до українського контексту і створити щось оригінальне.
Вони поєднували елементи попкультури, фольклору, міфології й постмодерністської гри. Це надихнуло багатьох молодших письменників на експерименти з мовою та структурою, на відмову від "високого стилю" на користь живої мови.
Щобільше, театралізовані поетичні вечори бубабістів мали великий резонанс і сприяли популяризації сучасної української поезії. Вона поступово переставала бути лише текстом на папері, а ставала яскравим сценічним дійством.
У підсумку, "Бу-Ба-Бу" змінили сам спосіб мислення про літературу - її форму, мету, місце в суспільстві. Вони не просто писали вірші - вони будували нову літературну реальність, у якій було місце свободі, гумору, іронії й критичному погляду.
Підготувала Рина ТЕНІНА
Підготувала Рина ТЕНІНА
Увага! Використання публікацій ВД «Кур'єр» у спільнотах соцмереж та ЗМІ без зазначення автора и назви видання ЗАБОРОНЕНО!
Поділитися новиною
Слідкуйте за новинами у інформаційних пабліках "Курьера недели":
