Підсвідомо кожен ветеран бажає, щоб усі чоловіки пережили те, що довелося пережити йому, - Андрій Жолоб
Ветеран, лікар, радіоведучий, музикант Андрій Жолоб прокоментував непорозуміння між тими, хто пройшов війну, і тими, хто залишився в тилу.
Про це він розповів у програмі "Люди Змін з Лесею Вакулюк" на телеканалі "Еспресо".
За
його словами, суспільство часто намагається сховатися від проблем
ветеранів. Саме тому команда Центру надання послуг учасникам бойових дій
веде активну роз’яснювальну роботу - і не в теорії, а в живому
спілкуванні. Ветеранів запрошують до комунікації з держслужбовцями,
працівниками бізнесу тощо. Людям пояснюють, що таке "афект", як
проявляється ПТСР і що може викликати агресію.
"До нас самі
бізнеси звертаються з проханням пояснити їхнім працівникам, що
відбувається з ветеранами. У чому парадокс? Всього-на-всього треба з
пошаною ставитися не тільки до ветеранів, а й один до одного. Просто
ветеран швидше зреагує. Виходить так, що війна йде на користь нашому
суспільству, бо вона вчить нас нарешті перестати зі зневагою ставитися
до того, що хтось у черзі стоїть, не лізти поза чергою - "я тільки
запитати", - розповів Жолоб.
Війна, попри весь свій жах, дає нам
шанс навчитися. І ветерани - не привілейована каста.
"Не можна, прикриваючись статусом героя, ставити ноги в черевиках на білу скатертину в ресторані", - наголошує він.
"Не можна, прикриваючись статусом героя, ставити ноги в черевиках на білу скатертину в ресторані", - наголошує він.
Кількість ветеранів у суспільстві продовжує зростати, і це створює нові реалії.
"Ситуація
нагадує Техас, де дозволено носіння вогнепальної зброї: розуміння того,
що будь-хто може дати відсіч, знижує кількість злочинів. Так само й
серед ветеранів: якщо тепер десь хтось із ветеранів, от йому починає
щось "палати", - є дуже велика можливість, що збоку буде в натовпі ще
один ветеран щонайменше", - зауважив Жолоб.
Основне завдання для
ветеранів зараз - підтримувати одне одного, як вони робили це під час
війни, витягуючи одне одного з найгірших ситуацій. Тепер, коли кожен із
них у певному сенсі поранений, важливо допомагати одне одному в
адаптації до мирного життя. Однак найголовніше - дбати про себе,
нагадуючи просту істину: у разі катастрофи в літаку спочатку потрібно
вдягнути маску самому, а вже потім допомагати іншим.
"Ми,
ветерани, ми на вас ображені, бо ви не захотіли зробити те, що ми. Ми
захищали і вас, і ваші сім'ї, і ще й свої сім'ї, поки ви з ними були тут
і думали, як то не піти у військо. Ми не можемо бути не ображеними,
тому що це, знову ж таки, про справедливість і несправедливість" -
сказав ветеран.
Вирішення проблеми не в тому, щоб уявити, ніби
прірви не існує, а визнати її, каже Жолоб. Визнати, що досвід фронту -
унікальний, болісний, глибокий. І що жоден цивільний не зможе зрозуміти
його до кінця. Але це не виклик для розколу. Це виклик для нової
відповідальності - бути "суперклеєм", який допоможе з’єднати дві частини
суспільства.
При цьому ветеран не ідеалізує власне середовище.
Усередині нього теж є непорозуміння, змагання, міряння героїзмом: хто
"справжній", а хто - “тільки поруч стояв”.
"Мені закидали: ти не
справжній ветеран, бо не був на позиціях, а стояв за півтора кілометра. І
ці міряння - будуть. І маніпуляції - будуть. Це частина великої
рольової гри, яку любить наше суспільство", - додав Жолоб.
Підготувала Рина ТЕНІНА
Підготувала Рина ТЕНІНА
Увага! Використання публікацій ВД «Кур'єр» у спільнотах соцмереж та ЗМІ без зазначення автора и назви видання ЗАБОРОНЕНО!
Поділитися новиною
Слідкуйте за новинами у інформаційних пабліках "Курьера недели":
