Українські діти пережили найбільший спад у читанні та грамотності за усю історію

Вниз по оздобленому мармуром колишньому переході метро на сході України, на глибині понад 10 метрів під землею, нещодавно збудовані шкільні класи настільки глибокі, що можуть витримати ядерний вибух. Підземна школа у Харкові, яка прикрашена яскравими декораціями, іграшками та картинками, є найбезпечнішим місцем для перебування учнів. Підземні школи - це лише один із відчайдушних заходів, які Україна вживає, щоб захистити своїх дітей від війни та пом’якшити руйнівний вплив на молоде покоління, травмоване особистими втратами та порушенням у сфері освіти. Про це йдеться в аналітичній публікації Financial Times, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.
«Це покоління дітей справді багато втратило - і втратило не лише з погляду знань, але й з погляду свого розвитку», - зазначає Ірина Потапенко, дослідниця освіти у некомерційній групі STEM «Освіта».
Молоді українці пережили щонайменше два роки війни; Для тих, хто перебуває у регіонах, які постраждали від російської агресії ще з 2014 року, травма має набагато давнішу історію. Незважаючи на відсутність будь-яких ознак завершення війни, її вплив на дітей та підлітків країни уже досить серйозний, щоб мати довгострокові наслідки.
«Українські діти пережили найбільший спад у читанні та грамотності за усю історію. Стрес та ізоляція зросли, оскільки молоді люди вели життя, яке характеризується ракетними атаками, дистанційним навчанням, відсутністю спілкування із однолітками та недостатньою соціалізацією через війну», – заявив Андрій Сташків, заступник міністра освіти і науки України.

Для більшості дітей закриття шкіл під час війни позбавило їх нормального життя, можливості заводити друзів та спілкуватися із учителями. Ті, хто втекли за кордон, почуваються відірваними від друзів та сім’ї; ті, хто досі перебувають в Україні, часто залишаються із батьками, які не випускають їх з дому через страх перед ракетними ударами. Діти, які мешкають на окупованих територіях, переживши насильство після вторгнення "рф", живуть у постійному страху перед російськими репресіями.

За даними Міністерства освіти України, зараз близько половини з 4,1 мільйона дітей шкільного віку в Україні відвідують заняття особисто. Майже 1 мільйон українських дітей навчаються дистанційно з-за кордону або з безпечніших регіонів країни; ще 1 мільйон дітей проходять очне навчання у поєднанні з віртуальними заняттями.

За словами вчителів, понад 67 000 українських дітей на окупованих територіях таємно відвідують українські онлайн-заняття.

Серед найбільш постраждалих – 10-11-річні діти із прифронтових районів, які до пандемії COVID-19 відвідували очні школи лише кілька місяців. Щойно карантин закінчився, 24 лютого 2022 року розпочалась війна.

Північно-східне місто Харків зазнає постійних обстрілів з того часу, як росія розпочала повномасштабне вторгнення; останніми місяцями обстріли посилилися. З лютого по травень 2022 року російські війська брали в оточення місто, але не змогли його захопити. Успішний український контрнаступ восени 2022 року дозволив відкинути ворога, але, оскільки російський кордон знаходиться лише за 30 км, ракети та безпілотники можуть завдати удару протягом кількох хвилин після запуску, минаючи системи ППО і вражаючи цивільні цілі.

Глибоко під землею у харківському метро, ранкові уроки повністю присвячені учням-першокласникам. При штучному освітленні ці діти починають кожен навчальний день із загальнонаціональної хвилини мовчання о 9-й годині ранку на згадку про загиблих на війні в Україні, після чого слухають та співають державний гімн, а також виконують легкі фізичні вправи.
«Ми не робимо акценту на тому, що відбувається, і намагаємося не говорити про це з дітьми. Коли вони починають говорити між собою про війну, ми намагаємося пом’якшити це», - розповідає харківська вчителька Анастасія Провоторова.

Шестирічна Олівія, яка усю війну мешкала у Харкові, сказала, що любить граматику.
«Я хочу бути письменницею», – зазначила вона англійською мовою, перш ніж побігти назад, щоб погратись із друзями під час перерви.

Дитячий психолог Інна Хомич зазначає, що діти часто тривожні та їм важко зосередитися.
«Вони поглинають на сполох усіх дорослих навколо них. Те, що батьки їх будять і виводять у коридор під час повітряної тривоги, впливає на їхній емоційний стан. Мимовільне сечовипускання під час спання уночі стало тепер поширеним явищем серед дітей», – зауважує Інна Хомич.

Мер Харкова Ігор Терехов ініціював проект створення п’яти «шкіл у метро». В одному із найгустонаселеніших передмість міста Терехов зараз займається будівництвом значно більшої підземної школи, здатної вмістити 1600 учнів у дві щоденні зміни.

За словами мера, вартість проекту оцінювалася трохи менше ніж 1,5 мільйона доларів - спочатку з власного бюджету міста, але обласна адміністрація планувала субсидувати більше грошей. За його словами, інші міста, які розташовані поблизу лінії фронту, намагалися реалізувати цю ідею.

Проте, навіть коли підземну школу буде збудовано, вона охоплюватиме лише частину із 57 000 дітей, які нині мешкають у Харкові та зареєстровані у школах міста. Ще тисячі дітей приїхали до Харкова з інших регіонів країни та приєдналися до онлайн-уроків, організованих у їхніх старих школах.

Ольга Козаченко, директорка сільської школи в окупованому Іваніївському районі неподалік Бахмута повідомила, що зі 120 учнів, які відвідували її школу до війни, 116 відвідують її дистанційно через Інтернет. Вона втекла до Полтавської області, але пишається тим, що усі її вчителі, як і раніше, проводять уроки онлайн.
«Це тому, що нам комфортно разом. Кожну педагогічну зустріч ми починаємо зі слів, як ми любимо один одного, і те саме з дітьми», - розповідає Козаченко.

За її словами, після російського вторгнення діти майже ніколи не пропускали уроки і, як і раніше, беруть участь у національних змаганнях.

Інший директор школи, який відмовився назвати своє ім’я з міркувань безпеки, утік із окупованого міста на півдні України після чотириразового затримання. Якось він розповів, що його посадили у багажник автомобіля і побили після того, як він відмовився очолити нову школу, якою керували російські окупанти. Тому, за його словами, віртуальне навчання стало порятунком для 25% учнів, які залишилися у його окупованому місті.
«Після того, як школа, керована російськими окупантами, закрилася, деякі учні на окупованих територіях - переважно підлітки - таємно дивилися онлайн українські уроки та складали домашні завдання. Вони сподівалися, що коли їхнє місто буде звільнено, вони не будуть відставати у навчанні і зможуть вступити до університету. Україна вступила у третій рік війни і її державні фінанси страждають. Віртуальні школи можуть бути розформовані, а їх вчителів звільнено через дефіцит коштів. Наразі Київ, як і раніше, платить вчителям, які відмовилися перейти до російських шкіл», – підкреслює анонімний директор школи.

Український уряд запевняє, що освіта, онлайн-навчання та зарплати вчителів, зокрема з окупованих територій, залишаються їх другим пріоритетом після оборони.
«Усі показники свідчать, що дистанційне навчання має негативний ефект. При цьому найбільше страждає грамотність та читання. Ось чому ми намагаємося змусити дітей, які мешкають у районах, де школи відкриті, відвідувати їх фізично», – резюмує Сташків.
Підготувала Рина ТЕНІНА