Поневолені народи росії: чому українцям потрібно знати про них та чим Україні вигідна дезінтеграція рф

Але чому це має цікавити українців? Наскільки вірогідним є розпад рф та що для цього вже робить офіційна Україна? На яких етапах зараз боротьба поневолених народів проти москви? "Суспільне Культура" відповідає на ці питання й пропонує короткий екскурс в історію найбільш помітних національних рухів у росії.

Розберемо ті національні рухи, які можна назвати найбільш консолідованими та помітними. Їх можна групувати за географічним критерієм на Північний Кавказ, Ідель-Урал та республіки Якутія, Бурятія, Тива й Калмикія.

Аналітики говорять про регіон Північного Кавказу як кандидата, що матиме першість у виході зі складу російської федерації. Політолог, історик та фахівець з питань поневолених народів росії Павло Подобєд стверджує, що кожна республіка Північного Кавказу заслуговує на окрему статтю, адже в одному лише Дагестані живуть 12 корінних народів чисельністю понад 1000 осіб кожен - саме там і найпотужніший спротив російській політиці.

Також на Північному Кавказі розташовуються республіки Чечня, Інгушетія, Північна Осетія, Кабардино-Балкарія, Карачаєво-Черкесія, Адигея, частково Калмикія. З них невизнані держави - Імарат Кавказ і Чеченська Республіка Ічкерія.

У випадку Імарату Кавказ війна за незалежність після двох російсько-чеченських воєн 1994–1996 та 1999–2009 років перетворилася на джихад і поширилася на територію практично всього Північного Кавказу.

До Північного Кавказу належить також багато історико-культурних регіонів, такі як козацькі Дон, Кубань та інші.

Терміном Ідель-Урал окреслюють Волзько-Уральський регіон, себто сукупність територій між Волгою й Уральськими горами. Там розташовуються фіно-угорські й тюркські республіки Татарстан, Башкортостан, Чувашія, Мордовія, Удмуртія, Марі-Ел. Існує громадський рух, що бореться за незалежність цих республік - він називається "Вільний Ідель-Урал" і був заснований в Україні.

Суттєві антиросійські настрої існують у Татарстані - ще в 1992 році татари проголосили державний суверенітет, підтриманий більшістю населення на референдумі. Всупереч цьому Татарстан було включено в склад російської федерації в 2000 році.

У Башкортостані діє заборонена в росії башкирська організація "Башкорт". Зокрема у вересні 2022 року в республіці почав формуватися збройний опір, який налічує кілька тисяч осіб. Партизани підпалили офіс партії КПРФ та військомат, серед вимог - незалежність республіки.

На території Ідель-Уралу проживає низка інших корінних народів: це башкири, чуваші, марійці, удмурти і так звані "мордва", а саме ерзя й мокша.

Ерзя це угро-фінський народ, що мешкає в басейні річок Мокша і Сура, а також Волги і Білої. Ерзянські поселенці з'явилися на Уралі ще до того, як там з'явилося російське населення. Мокша це фіно-угорський народ, корінне населення Середньої Волги.

Діячі національних рухів ерзян і мокша спростовують твердження російської влади, що вони - це єдиний народ під назвою "мордва". Це слово вони вважають образливим прізвиськом, нав’язаним московськими завойовниками. Також згідно з генетичними дослідженнями два етноси ерзя та мокша не мають спільного походження, тож єдиного "мордовського народу" справді не існує.

Корінне населення цих республік еволюціонувало в окремі нації з модерними інтелектуальними лідерами, які мислять себе в окремій від Москви системі координат, стверджує Павло Подобєд. Буряти і калмики мають власну наукову та релігійну інтелігенцію, тісні культурні зв'язки з Монголією.

Зокрема, Конгрес Ойрат-Калмицького народу попри арешти, залякування й затримання ФСБ у жовтні 2022 року опублікував декларацію про незалежність Республіки Калмикія. Також більше 200 делегатів Конгресу, що для невеликої республіки є значним представництвом, засудили вторгнення росії в Україну та підтримали ЗСУ. Наразі більшість з них знаходиться в еміграції.

Відцентрові рухи поневолених народів росії можуть зіграти на користь України у ситуації війни, адже вони дестабілізуватимуть державу-агресорку та ставитимуть під питання її існування в існуючих нині кордонах. Павло Подобєд наголошує, що українцям не треба вважати за крамолу думки про появу нових держав на території росії - адже російські політологи, такі, як Дугін, Заріфулін і Холмогоров не вважали за крамолу виписати цілі концепції розчленування й поглинання України. І їхні ідеї знайшли відгук на найвищих щаблях кремлівської політики.

"У той час як Москва готова на рівному місці вигадувати історії про "захист російськомовних людей" або "створити" "народ Донбасу" й "русинів Закарпаття" - нам нецікава боротьба цілих націй, які змагаються з Кремлем за своє духовне й фізичне існування", - стверджує Подобєд.

Ядром для майбутньої дестабілізації росії називає поневолені народи росії й кандидат політичних наук, керівник дослідницьких програм Недержавного аналітичного центру "Українські студії стратегічних досліджень" Юрій Олійник. Він вважає, що Україні слід більше акцентувати на підтримці антиросійського руху поневолених народів.

Цікаво, що в українській історії вже були спроби організувати антирашистську коаліцію поневолених народів проти імперської Москви - цим займалася, зокрема, Центральна Рада, а згодом і УПА.

У вересні 1917 року під час Української національно-демократичної революції Українська Центральна Рада скликала в Києві З’їзд поневолених народів Росії. Брали участь 92 делегати від латишів, литовців, естонців, поляків, євреїв, білорусів, молдован, бурятів, татар, кримських татар, грузинів, українців і донських козаків, а також інших об’єднань. Цей з’їзд запропонував своє бачення устрою Росії як справді федеративної держави із якнайширшими правами суб’єктів федерації - це було закріплено в постанові "Про федеративний устрій Російської держави".

Важливим зробити звернення мовою всіх поневолених народів вважала й Українська повстанська армія під час Другої світової війни. 21–22 листопада 1943 року в районі сіл Будераж, Ілляшівка та Батьківці на Рівненщині відбулася Конференція, на якій зібралися 39 делегатів, а саме українці, грузини, азербайджанці, узбеки, вірмени, татари, білоруси, осетини й по одному делегату від казахів, черкесів, кабардинців та чувашів.

У Постанові та Відозві учасники Конференції поневолених народів заявили про необхідність "створення спільного комітету народів Східної Європи і Азії, який буде координувати всі національно-революційні сили цих народів, виробить єдину лінію боротьби зі спільним ворогом, єдину тактику боротьби та у відповідний момент кине клич до одночасного повстання всіх поневолених народів".

Утілити ці настанови в життя було непросто, але задекларувати їх - надзвичайно важливо. Символічне значення такої військово-політичної заяви було в тому, щоб підважити монополію Москви як політичного гравця в Східній Європі.

Від початку повномасштабного вторгнення офіційна Україна активно комунікує з поневоленими народами, ухвалює постанови, якими визнає їх окупованими росією та ініціює зустрічі на цю тему.

У червні 2022 року в Верховній Раді створили міжфракційне депутатське об'єднання "За вільний Кавказ". "Мета зрозуміла з назви - допомога пригніченим росією народам Північного Кавказу", - написав тоді нардеп Олексій Гончаренко, який очолив об'єднання.

У вересні президент Володимир Зеленський записав звернення до народів Кавказу, Сибіру та корінних народів росії й закликав їх чинити опір мобілізації, оголошеній Володимиром Путіним.

У жовтні в Києві відбулась зустріч представників народів росії та інших країн, які зазнають утисків через політику Кремля. Ініціатором заходу виступило Генеральне представництво уряду Чеченської Республіки Ічкерія та його прем’єр-міністра Ахмеда Закаєва. Також у заході взяли участь лідери кримськотатарського народу, представники Дагестану, Абхазії, Адигеї, Башкортостану, Грузії, Інгушетії, Татарстану, Черкесії та Чечні.

Згодом Верховна Рада ухвалила постанову, якою визнала Чеченську Республіку Ічкерія територією, тимчасово окупованою російською федерацією, а також засудила геноцид чеченського народу. Також Верховна Рада звернулася до міжнародної спільноти щодо підтримки права на самовизначення народів рф.

Також у жовтні 2022 була ухвалена постанова про визнання територією Японії Курильських островів, які зараз окуповані росією.

За словами народної депутатки, заступниці голови Комітету ВР із питань гуманітарної та інформаційної політики Євгенії Кравчук, це безпрецедентний документ, а ухвалення такої постанови свідчить, що українці здатні не лише стояти за свою незалежність, але й змінювати ситуацію у світі.

"Такого Верховна Рада за 31 рік незалежності не робила (...) Японці вважають Курильські острови окупованою територією. Ми підтримуємо японців. Це не означає, що формально та юридично цей процес завершено, але ми фактично даємо доручення Міністерству закордонних справ України провести відповідні переговори, завершити цей процес юридично", - прокоментувала Кравчук.

Історик Ярослав Грицак стверджує, що вже зараз українці мають думати про контури перемоги і про те, що конкретно означає перемога України. За його словами, вихід на кордони 1991 року не буде повною перемогою, адже не не виключатиме повторення російської війни через одне-два покоління: "Відродиться новий Путін, бо система не змінилася. Ця війна вернеться нашим онукам чи правнукам, якщо росія не буде радикально зреформована".

Умови перемоги України й капітуляції росії історик формулює як три "Д":