RSS

Наша героїня – синьйора Мелоні

Наша героїня – синьйора Мелоні

Чому дебати про перемовини з росією не мають жодного сенсу.

Цього тижня українці відносно несподівано відкрили для себе, що на вищих щаблях європейського політикуму є пристрасний, послідовний і мудрий захисник України. Точніше захисниця, адже йдеться про прем'єр-міністерку Італії Джорджу Мелоні. Чому несподівано, бо ще зовсім недавно ми, зізнаємося щиро, побоювалися її приходу до влади. Пригадаймо, синьйора Мелоні обійняла посаду прем’єр-міністерки 22 жовтня 2022 року. Місяцем раніше правоцентристська коаліція, яка складалася з трьох партій – «Брати Італії» (на чолі з Мелоні), «Ліга» (на чолі з ексміністром внутрішніх справ Маттео Сальвіні) «Вперед, Італіє» (на чолі зі Сильвіо Берлусконі) – перемогла на виборах до верхньої палати парламенту. Тож Джорджа Мелоні як лідерка більшості стала першою в історії країни жінкою на чолі уряду.
Ми ж, українці, в той час ще не перестали журитися за попереднім прем’єром – Маріо Драґі. Він проявив себе досить прихильним до України, під його керівництвом Італія перестала бути проблемою у справі запровадження антиросійських санкцій, навпаки, перетворилася на палкого прихильника покарання російського агресора. Драґі зумів переконати політикум у необхідності надання військової допомоги Україні, причому що більше – то краще. А що ми тоді знали про Джорджу Мелоні? Практично нічого. Проте встигли познайомитися з двома іншими її коаліційними партнерами. Правопопуліст Маттео Сальвіні прославляв Москву, неодноразово бував у кремлі, фотографувався на Красній площі, вбраний у футболку з портретом путіна. Існують великі підозри, що російська влада його фінансово підгодовувала. І що саме Сальвіні організував повалення уряду Драґі за вказівкою з кремля. З Берлусконі взагалі все зрозуміло. Старий корупціонер і розпусник, друг путіна. Неодноразово приїжджав до Москви, сам дозволяв себе розбещувати російськими розкошами – полюваннями, частуваннями, милуваннями, курортами тощо. А ще зовсім недавно, тобто в розпал російсько-української війни, путін з Берлусконі обмінялися подарунками: італієць росіянину – ящик вина, а той як алаверди – ящик горілки. І побажали один одному успіхів. Зрештою, ми й без того знаємо, що багато ультраправих партій у Європі налаштовані проросійськи. Хтось перебуває «на підкормці у кремля», хтось просто є корисним ідіотом. Оскільки партія «Брати Італії» саме ультраправа, то логічно, що ми і її апріорі зарахували до прокремлівських. І відповідно синьйору Мелоні – до «друзів путіна»… Однак доволі швидко ми зрозуміли, що глибоко помилялися. Нова прем’єрка не лише продовжила започатковані Драґі лінії на протидію росії та військову підтримку України, а й суттєво їх посилила. Що це далося їй не так вже й просто, ми дізналися зі свіжого відеозапису частини сесії Палати депутатів Італії, на якій обговорювалося питання російсько-української війни та військової допомоги Україні. Джорджа Мелоні прямо як левиця кинулася на захист України. Це були дійсно ті знамениті італійські пристрасті, виражені артикуляцією і жестами. Водночас вона надзвичайно органічно поєднала емоційність з аргументованістю, так чітко розставила акценти, що цю відносно коротку промову можна вважати взірцем культури дебатів. 
Думаю, не гріх було б процитувати цей фрагмент з парламентської дискусії. Почався він з того, що депутатка від лівопопулістського «Руху 5 зірок» Еліза Скутелла заявила: «Зупиніться і почніть з нами дипломатичний шлях. Для вас є збройові лобі, для нас є громадяни та їхні інтереси». І от що їй відповіла Мелоні: «Пані Скутелла каже нам “зупинитися”. Я вважаю, це треба казати путіну, шановна… Давайте називати речі своїми іменами. Якщо ми зупинимося, ми схвалимо вторгнення в Україну. Я не настільки лицемірна, щоб прикривати слово “вторгнення” словом “мир”. Тому я вважаю, що ми не маємо схвалювати вторгнення в Україну. Це не означає, що ми не маємо працювати над мирним планом. Але чи вважаєте ви, що для початку переговорів росія має припинити військові дії та вивести війська з території України? Чи вважаєте ви, що кордони України потрібно переглянути? Вважаєте ви, що москві потрібно віддати окуповані нею території, на яких вона провела “референдум про самовизначення”, чи ні? Я хотіла би почути відповідь, якщо ми серйозно говоримо про мир. Інакше це не що інше? як пропаганда за рахунок суверенної нації, вільного народу та міжнародного права, і це безвідповідально!».
Хіба не геніально? Після такого запального виступу синьйора Мелоні, безумовно, стала нашою героїнею. Хоча проблема все ж залишається. Проблема з тими західними політиками, хто вірить у можливість діалогу з путіним, у шанс залагодити воєнний конфлікт дипломатичними засобами. Я зараз не кажу про корисних ідіотів чи тим більше тих, хто перебуває на «кремлівській підкормці». Йдеться про респектабельних політиків, інтелектуалів, митців, яким здається, що дипломатичний шлях не просто цілком реальний, а єдино можливий. Наприклад, представники австрійського керівництва, естонські консерватори, трампістська частина Республіканської партії США, Юрґен Габермас та інші німецькі інтелектуали, які періодично пишуть листи федеральному уряду з вимогою припинити військову допомогу Україні й розпочати діалог з москвою тощо. Продовжуючи думку Джорджи Мелоні, хочу запевнити всіх цих «пацифістів», що шлях перемовин з москвою веде в нікуди. Як стверджував свого часу Степан Бандера: «З м-лями нема спільної мови». Але тут питання не тільки в небажанні українців йти на поступки агресорові. А в тому, що компроміс неможливий у принципі. Чому? Бо росія сама загнала себе в глухий правовий кут, не просто узаконивши анексію кількох областей України, а ще й вписавши цю анексію у свою багатостраждальну конституцію. Надзвичайно слушно висловився із цього приводу німецький політолог-кремлезнавець Андреас Умланд: «владімір путін і Володимир Зеленський як президенти своїх держав, крім того, розглядаються своїми народами як “гаранти” їхніх конституцій і зобов'язані їх виконувати. Навіть якщо один з них або обидва хотіли б укласти якийсь територіальний компроміс, основні закони їхніх двох держав прямо забороняють їм це робити. Це означає, що одна або обидві конституції мають бути змінені до того, як відбудуться будь-які предметні мирні переговори. Однак для цього знадобиться значна більшість голосів у відповідному парламенті. Це щонайменше складно у випадку з путінською росією і нереально у випадку з Україною».

Про що говорити з москвою, якщо там українські землі вже чітко визнали «исконно русскими» та ще й легітимізували це визнання на всіх рівня. Російський Центр картографії уже повним ходом штампує мапи рф, де територія росії сягає не лише українських територій, які нині ще не перебувають під контролем Києва, не тільки де окупованих територій, а й тих, на які ніколи не ступала (і не ступить) нога російського окупанта. Наприклад, місто Запоріжжя, вся Запорізька і Херсонська області, зрештою, цілий Донбас. Ну, якщо з російськими імперцями все зрозуміло, тут, як то кажуть, випадок тяжкий, то зі західними адептами ідеї «українські землі в обмін на мир» ситуація дивна. В тому сенсі, що як можна не бачити очевидних речей. Так, можливо, Отто фон Бісмарку хибно приписують вислів про «угоди з росією, які не варті й паперу, на якому написані». Можливо. Але ж історія неодноразово доводила, що так воно і є. Причому останнім часом москва підтверджує правдивість цієї тези чимраз частіше.
Підготувала Рина ТЕНІНА


25.03.2023    

Увага! Використання публікацій ВД «Кур'єр» у спільнотах соцмереж та ЗМІ без зазначення автора и назви видання ЗАБОРОНЕНО!


Поділитися новиною

Слідкуйте за новинами у інформаційних пабліках "Курьера недели": Телеграм-канал Фейсбук группа


*Залишити коментарі можуть зареєстровані користувачі Facebook.

-->
Угору