Фото: Grigory KanoveyГригорій Кановей родом з України, із міста Шостка Сумської області.
Саме там він зібрав першу колекцію малюнків. Уперше з закликом до дітей
намалювати те, що вони думають та відчувають, Кановей звернувся одразу
після початку війни - у березні 2022 року. Лише за перші чотири дні він
отримав електронною поштою 80 малюнків. У квітні ініціатор проєкту так
само зібрав малюнки дітей з міста Дніпро.
"
Тоді (у березні - ред.)
ми задумалися над тим, як
психологічно розвантажити дітей, хотіли організувати для них
психотерапію. Але це було складно, - розповідає Григорій Кановей.
- І ми
вирішили запропонувати їм "викинути" на папір все, що вони відчувають. Я
сказав: "Надсилайте малюнки мені". А потім вирішив показати людям у
Німеччині, як діти бачать те, що коїться, і що вони при цьому
відчувають, що коїться в їхніх головах".Від розпачу до надіїПерші малюнки, надіслані дітьми, показують, наскільки вони були
шоковані.
"Адже перші дні війни для всіх були шоком, у тому числі й для
мене, - каже ініціатор проєкту. -
Я був абсолютно хворий, а я ж доросла
людина. Що вже казати про те, що відчували діти? Це жахливо. У той
момент ми організували цей проєкт".
Фото: Grigory KanoveyКоли українська армія здобула деякі перемоги на полі бою, дітям
прийшло розуміння, що їх захищають, і на малюнках почали з'являтися
українські військові. Потім були роботи, що показують, що надія є,
згадує Кановей. На деяких малюнках зображені діти, які прощаються з
батьками та махають їм на прощання з вікон поїздів, що вирушають до
Європи. Одні роботи вкрай емоційні, інші - стриманіші.
Одну з авторок Григорій Кановей знає особисто, оскільки знайомий із
її батьками. Це дівчинка Ліза із міста Шостка, їй 14 років. Вона зараз
перебуває в Україні.
"Її мати виконує важливе та почесне завдання,
допомагаючи країні", - каже Кановей. На малюнку Лізи - дівчинка з
українським прапором на велосипеді. Перед нею на горизонті клуби диму та
танки із жахливою літерою Z. "Допоможіть нам! Я хочу жити!", - написала
Ліза англійською та німецькою мовами.
"Допоможіть нам! Я хочу жити!", - написала Ліза англійською та німецькою мовами Фото: Grigory Kanovey
Деяких дітей із міста Дніпро, які надали свої малюнки для проєкту,
можна побачити на відео, опублікованому на YouTube.
"Наше життя
розділилося на "до" та "після", - розповідає в ньому дівчинка.
"Ми
вдячні всім гостинним країнам, які надали нам притулок", - додає
хлопець. Діти розповідають англійською мовою про те, що їх прийняли в
багатьох місцях: у Польщі, Австрії, Великобританії, Болгарії, Німеччині,
Фінляндії, Туреччині… Але всі вони хочуть повернутися до мирної
України.
Про війну в Україні - мовою дитячого малюнка
Яку мету має виставка в Аахені? На яку реакцію очікують її
організатори від відвідувачів?
"Моя мета полягає в тому, щоб викликати
симпатію та співчуття", - пояснює Григорій Кановей. За його словами,
вітаються і пожертвування на користь товариства "Синьо-жовтий хрест", що
йдуть на різні проєкти для України.
"Людині властиво звикати. Людина не в змозі місяці безперервно
перебувати в стані тривоги, хоча люди в Україні саме цей стан і
відчувають, - каже директорка Народного університету в Аахені Беате
Блюґґель (Beate Blüggel) на відкритті виставки.
- Тому я вважаю, що
важливо ще раз про це нагадати. Ми проводимо багато заходів у галузі
політичної освіти. Ці малюнки - інший, теж дуже важливий погляд на те,
що відбувається".Фото: Grigory Kanovey
"У нас в Аахені багато біженців з України.
Важливо, щоб за допомогою цих малюнків стало зрозуміло, що саме вони
пережили, щоб це викликало розуміння, терпіння, довіру до цих людей, -
розмірковує Йе-Ван Рі (Ye-One Rhie), депутатка Бундестагу від
Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН), що взяла участь в
організації виставки. -
Дуже важливим я вважаю, що ми розуміємо завдяки
цим малюнкам, що війна, будь-яка війна взагалі, означає для дітей. Вони
змушені бачити вибухи ракет, кров і насильство, і можна лише
здогадуватися, що вони відчувають. На мене справило глибоке враження те,
наскільки виразні ці малюнки".
Підготувала Рина ТЕНІНА