Українська армія визволила від російських загарбників вже три тисячі кв.км. своєї тимчасово окупованої території і це, головним чином, у Харківській області, вийшовши на державний кордон з рф. Майже в ці дні, коли був день москви, яка заснована у 1147 р. сином Великого князя Київського Юрієм, що отримав прізвисько Довгорукий.
Детальніше - у матеріалі Олександра Левченка для Realist.online.
Місто Москва отримало назву по однойменній річці, на якій воно
розташоване, де завжди проживало фіно-угорське плем’я меря, поруч з яким
жили споріднені племена мещера, мокша і ерзя. У середині VIII ст. на
територію теперішньої європейської частини росії почали масово
прибувати перші слов’янські племена з території сучасної Польщі, що як і
Україна є прабатьківщиною багатьох слов’янських народів.
Так, в регіон Москви-ріки і південніше прибувають слов’янські племена
В’ятичів, з ними також з регіонів східної Польщі прийшли і племена радимичів, які оселяються у сучасній східній Білорусі та декількох
прилеглих районах Брянської і Смоленської областей. Радимичі селяться
серед місцевого населення, яке було балтами - предки сучасних литовців
та латишів.
Інша велика слов’янська міграція у тому ж VIII ст. йшла також з
території сучасної Польщі, але її північної частини. Вона була
направлена на сучасну північно-західну європейську частину росії. Так
було слов’янізовано величезні простори навколо Новгорода, який у той час
ще не був заснований. Прийшлі слов’янські племена були словене. Вони
оселилися серед місцевих фіно-угорських племен чудь, весь та іжора. А
теперішні райони Пскова та більшості Смоленської області, де проживали
племена балтів та фіно-угрів, прибувають з тієї ж північної Польщі
племена кривичів. Так що до цих пір литовці та латиші називають росіян
кривичами.
Сьогоднішня російська держава веде своє походження від Московського
князівства, що набуло умовної самостійності у 1299 р. за часів
татаро-монгольської окупації в рамках держави Золота орда. Сам Юрій
Довгорукий ніяк не міг прийняти традиції місцевих народів
фіно-угорського походження меря та прийшлих з Польщі слов’ян в’ятичів.
Він виріс у Києві, найстарішому слов’янському місті, що було третім за
розмірами у Європі, тож життя серед лісів та боліт московського регіону
не дуже його надихало і він бажав повернутися на престол додому. Для
цього він вирішив отримати підтримку від місцевих меря та в’ятичів, що
Київ ненавиділи.
Юрій Довгорукий наприкінці життя повернувся до Києва, де і пішов у
вічність. Населення столиці не хотіло йому пробачити зраду інтересів
столиці на користь меря та в’ятичів, тож його отруїли. А його син
Андрій, що народився в московському регіоні, повністю сприйняв культуру
місцевого населення та нелюбов до Києва. Він перший з нащадків Великого
Київського князя за намовою меря та в’ятичів наважився спалити Київ у
1169 р. За це його довічно прокляв Київський митрополит та церква, але
через декілька століть, незаконно створений московський патріархат його
проголосив святим. Так що із самого початку фіно-угорське населення
московського регіону намовляло місцевих князів завдати удару по Києву і
знищити його. Тоді їм це не вдалося, тож Київ залишався столицею Русі до
1240 р., коли його завоювали татаро-монголи. Завжди слов’янське населення Києва ніколи не вважало регіон
Москви-ріки простором своєї підтримки. Це була просто колонізована
територія, яка платила податки, але жодним чином не була зоною опори
Великого князя Київського. Тому досить дивно, коли в середині ХVIII ст.
прибулі до Петербурга історики німецького походження та місцеві філософи
почали просувати ідею, що Московське князівство продовжило традиції
Київської Русі.
Від 1240 р. державна традиція Москви була пов’язана з Золотою ордою, а
Київ з середини 13 ст. йде на об’єднання з новою європейською
християнською державою Литвою. Так що Київ споконвіку орієнтувався на
Європу, а Москва на кочову азійську Золоту орду. Цю відмінність
політичних курсів розвитку України та Росії добре видно і сьогодні. Так
що Москва ніяк не могла продовжувати традиції одвік слов’янського Києва і
власне другої Київської держави Русь. Московська держава тільки у 1718
р. собі дала нову назву, фактично вкравши її у Русі - Росія, і таким
чином московити стали зватися росіянами.
Для Києва, який заснований у 482 р., день заснування Москви взагалі
нічого не значить. Цей регіон завжди ненавидів і заздрив найбільшому і
найстарішому слов’янському місту, вважаючи його загарбником чужих
територій. Московський регіон з самого початку був вороже налаштований
до автохтонних слов’ян Києва та Чернігова, які покорили цей регіон у
другій половині Х ст. Москва у відношенні до Києва залишається такою
ж як і 900 років тому. Але ненависть ніколи не була передумовою для
розвитку, а тільки шляхом до занепаду. Москва стала батьківщиною Zла,
яке поширює на навколишні народи. А це небезпека європейського масштабу,
якій вільно любиві народи мають стати на горло. Тому, перш за все, тут
Київ та Українці.
На день міста, Москва отримує «вітання» і послання від українців,
перш за все, Харкова, що під щоденними російськими обстрілами, та
звільненої від агресора Харківської області. Це послання дуже просте,
але зрозуміле : «Все своє повертаємо до міліметра!».
Підготувала Рина ТЕНІНА