Існує відомий вислів про те, що у кожної медалі 2 сторони. Раніше я був журналістом сайту м. Кропивницького 0522.ua та висвітлював усі події із життя обласного центру, а сьогодні я - солдат Державної прикордонної служби України, і мій обов'язок - оберігати недоторканність державного кордону.
Уже пішов 2 місяць несення моєї служби у
відділенні інспекторів прикордонної служби «Нагірне» відділу прикордонної
служби «Рені» Ізмаїльського загону. І за цей час мені довелося побувати у
різних видах прикордонних нарядів. Кожен з них по-своєму унікальний, наприклад,
у прикордонному патрулі я пересуваюся вздовж контрольно-слідової смуги та шукаю
ознаки її порушення. Пост спостереження дає змогу вести спостереження за
допомогою новітніх технологій, а у нічний час - це тепловізори та прилади
нічного бачення. Проте варто виокремити саме перший вихід на кордон, який став
по-справжньому особливим для мене особисто.
Кожен з нас, готуючись до вагомої події
у житті, малює в уяві ідеальну картину розвитку подій. Ми вивчаємо усі нюанси, зважуємо ризики та налаштовуємося
морально і фізично.
Якщо говорити про особливості підготовки
прикордонника до першого виходу на кордон, то варто розпочати з самого центру
підготовки. Наша аlma mater - Головний центр підготовки особового складу
Державної прикордонної служби України ім. генерал-майора Ігоря Момота - дала
нам чітке уявлення про важливість нашої роботи та ту відповідальність, яку
покладено на нашій плечі.
Сьогодні я говорю про це у минулому,
оскільки, отримавши наказ на охорону державного кордону, прагну поділитися цими
враженнями.
Коли ти ось-ось зробиш те, до чого так
довго готуєшся, то тебе охоплює велике хвилювання перед невідомим. Ніби нам розповіли,
як буде здійснюватися служба і до чого готуватися, але жодна теорія не
передасть тих вражень, які ти отримаєш на практиці.
Доля розпорядилась таким чином, що мій
перший бойовий виїзд на кордон був у складі прикордонного наряду групи
реагування, яка вирушала на затримання порушників державного кордону. Важко
передати ті відчуття, коли ти тільки опанував теоретичну складову, як необхідно
її застосовувати одразу в таких умовах. Хоча було важко і незвично, але, коли
від твоїх дій залежить недоторканність рідної землі, це неабияк мотивує.
Надзвичайно
приємно, що така честь випала саме мені і вважаю, що мені вдалося подолати
хвилювання і виконати наказ повною мірою.
Підсумовуючи, хочу
висловити вдячність всім тим, хто направив мене служити в прикордонники та
урочисто присягаю зробити усе, що в моїх силах, аби і надалі виконувати
військовий обов'язок.
Володимир Скорупо, солдат